Інтерв'ю з Олександром Поліщуком. Екстрім, подорожі, англійська

Сьогодні ми спілкуємося з талановитою особистістю, цікавим співрозмовником, успішним молодим чоловіком Олександром Поліщуком, який поділився з нами своєю історією вивчення англійської мови. 

 

У дитинстві здається, що час тягнеться дуже повільно, але, дорослішаючи, ми починаємо усвідомлювати, як це мало - 24 години в добі. Адже за цей час потрібно встигнути багато: виконати завдання по роботі, приділити час близьким, підготуватися до міжнародних іспитів і, нарешті, прокотитися на вейкборді. А ще - помандрувати, випробувати себе на лонгборді, отримати масу незабутніх вражень і відпочити з друзями. Чи можливо все це встигнути? Про це розповість Олександр. До речі, на запитання: "Як ти все встигаєш?", він, не роздумуючи, відповів: «Не встигаю».

Незважаючи ні на що, за цей час йому вдалося успішно закінчити Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (КНЕУ), здати 14 іспитів АССА (міжнародної професійної асоціації у сфері бухобліку), попрацювати у великих організаціях на посаді аудитора, зробити кілька поїздок за кордон, закохатися в Норвегію і зробити плани на найближчий час, знову і знову скаржачись на його нестачу. Англійська мова була складовою частиною життя Олександра з самого раннього віку.

Ти вивчав англійську мову ще зі школи? Як тобі вдалося зберегти і примножити свої знання, адже більшість тих, хто вчить мову в школі, надалі не можуть зв'язати й двох слів? 

У школі я почав вивчати англійську з третього класу: у першому та другому нам викладали німецьку, а з третього класу я займався англійською кожен день, ходив на додаткові заняття з репетитором. Навчався я в спеціалізованій школі № 57 м.Києва з поглибленим вивченням англійської. Тут, хочеш не хочеш, але якщо у тебе англійська мова в розкладі кожен день, та ще, крім загального курсу, цілий список спецкурсів - від технічного перекладу до класичної літератури англійською - мову ти знати будеш. Та мені й подобалася англійська мова - вона досить легко мені давалася. З технічного перекладу у нас був дуже хороший вчитель - дама у віці з незламним почуттям гумору, на її уроки ми завжди ходили із задоволенням. Практика мови у мене була постійна, тому знання, отримані в школі не залишились на все життя. 

Чим ти керувався при виборі вузу? Чи виникали думки про лінгвістичну освіті? 

В одинадцятому класі я, як і багато моїх однолітків, поняття не мав, чим я хочу займатися в житті. Тому, вступаючи на факультет обліку та аудиту КНЕУ, мав досить розпливчасте уявлення про те, що таке ці самі облік і аудит. Моя мама за професією бухгалтер, але вона не наполягала на тому, щоб я обов'язково отримував економічну освіту, просто порадила саме цей вуз. Лінгвістом я ставати не збирався - не дивлячись на те, що англійська мені давалася легко, присвячувати життя вивченню мов не хотілося. 

Чи стала нглійська мова у нагоді і в університеті?

Ще й як. Мене навіть визначили в групу, де англійська вивчалася поглиблено - після успішної здачі іспиту. Англійська у нас в розкладі була кожен день, деякі предмети теж, до речі, викладалися англійською, наприклад, економіка. Саме тоді вперше зловив себе на думці, що багато термінів і понять не можу пояснити російською - такої термінології просто не існує, а англійською можна було легко пояснити найскладнішу теорію.

Коли ти почав робити перші кроки у професійній сфері?

Працювати я почав ще на другому курсі університету, барменом, і, як і слід було очікувати, всіх іноземних клієнтів направляли до мене. Іноземці завжди були веселими, товариськими і позитивними, тому мені подобалася ця робота, тим більше, що великим її плюсом була розмовна практика англійської. А на п'ятому курсі я всерйоз почав замислюватися про майбутнє. І тут дізнався, що компанія «Deloitte» - одна з провідних аудиторських та консалтингових компаній у світі, представник так званої «великої четвірки» - проводить іспити з метою набору нових співробітників. Іспити проводилися англійською мовою - тут навіть питання не виникало, знаєш ти мову чи ні. Якщо прийшов здавати іспит, повинен знати. Іспит я здав успішно, тому вже на п'ятому курсі працював за фахом - аудитором. 

 У роботі, зрозуміло, без англійської мови теж не обійшлося? 

Вся документація, звіти - англійською мовою. Робота аудитора - це, по суті, майстерність складати звіти. Спочатку мене це навіть трохи насторожило - звіти я не дуже люблю. Але потім звик, навіть навчився їх чудово систематизувати. І, звичайно, письмову англійську вдосконалив. 

Складати іспити АССА - це було вимогою керівництва компанії Deloitte? 

Так, обов'язковою вимогою. Компанія оплачує своїм співробітникам іспити і підготовку до них, наприклад, начитку лекцій, навчальні матеріали. Перша сесія в АССА у мене збіглася з заключною сесією в університеті - веселий був час.

Як проходили самі іспити?

Для того, щоб стати членом АССА, потрібно здати 14 іспитів. Як правило, це займає 3-4 роки, але може зайняти і більш тривалий час. У рік - дві сесії, в кожній сесії по два іспити. Все просто, і, в той же час - складно. Перші чотири іспити - звичайні тести. Але з п'ятого по чотирнадцятий іспити ускладнюються. Більше немає тестів з однозначними відповідями, а є ситуаційні завдання, відповідаючи на які потрібно думати не тільки про те, якою, з твоєї точки зору буде відповідь, але і, як ти повинен відповісти, з точки зору екзаменаторів. Сам іспит вимагає величезної зосередженості і націленості на результат - всі роботи відправляються в Лондон і там вже екзаменатори скрупульозно розбираються в розписаних стопках аркушів студентів. Як їм вдається розібрати щось в 14 аркушах англомовного рукописного тексту, написаного не найбільш каліграфічним почерком - залишається загадкою. Я успішно склав 13 іспитів, 4 червня був останній - чотирнадцятий - зараз якраз очікую результатів. 

Чи вплинув якось іспит АССА на роботу і особистісний ріст?

Вплинув, і навіть дуже. До речі, зауважу, що вплив він справив, як на рівень мого англійського, який різко злетів вгору, так і на мою кваліфікацію як аудитора. Наприклад, можу сказати, що зараз дуже багато спірних ситуацій у фінансових відносинах, в оформленні фінансової документації, тому всякий раз, коли у мене немає однозначної відповіді на питання, я шукаю відповіді в навчальних матеріалах АССА і, як правило, знаходжу - опис такої ж або подібної ситуації і шляхи виходу з неї.

Кажуть, що якщо володієш англійською мовою, ти розпоряджаєшся власною свободою. А відчуття справжньої свободи дають в першу чергу подорожі. Чи багато ти подорожуєш?

Я дуже люблю виїжджати за кордон. У мене є улюблені країни, в які постійно хочеться повертатися, одна з них - Норвегія. Любителі екстремальних видів спорту мене зрозуміють - це справжній рай для рафтингу, сноукайтингу, гірськолижного спорту. 

А ти захоплюєшся екстремальними видами спорту?

Ще зі школи. У нас в той час традиційними були туристичні походи, катання на лижах (спочатку на бігових, потім - гірських), поїздки до Словаччини, Болгарію, відпочинок в Карпатах. Зараз я намагаюся викроїти час для вейкборду, роликів і сноуборда.Дійшов висновку, що в добі занадто мало годин. У мене просто фізично не вистачає часу. Зараз часто перетинаюся з любителями екстремальних видів спорту, у них інша проблема: відсутність грошей. Мені здається, що саме в зрівноважуванні матеріальних і часових ресурсів і варто шукати справжню гармонію світу. 

Ймовірно, часу на читання англомовних книг зовсім не залишається?

О, на даний момент моя улюблена книга - підручник АССА, звертаюсь до нього невтомно. Альо це, зрозуміло, робоча необхідність. Зараз працюю Вже не в «Делойт», а по Інший Бік барикад - в Компанії «Regal Petroleum». Головний офіс Компанії - в Лондоні, активи - в Україні. Часто спілкуюся з фінансовим директором Компанії, вдосконалюю технічну англійську. А коли приходять аудитои перевіряти мою звітність, спірні ситуации вірішую, посилаючись на рекомендації АССА. Нещодавно, правда, прочитавши «Fight Club» Чака Паланіка. Складаний книга, неоднозначна.

Головний офіс компанії в Лондоні? А не з'являлася думка про те, щоб переїхати жити за кордон? 

В Лондон? Навряд чи. Мені подобається працювати в Україні. Хоча, можливо, я б поїхав за кордон - на рік або два, попрацював би деякий час. Але назавжди - не знаю.

Можливо, в Норвегію?

У Норвегії добре відпочивати. Дивовижна країна. І англійською, до речі, говорять всі - від хлопчиська-школяра до старого дідуся. Норвезька мова мені здається не дуже милозвучною, але англійською там говорять абсолютно всі. 

А які мови здаються тобі милозвучними? Планував ти коли-небудь вивчати інші мови?

Колись починав вивчати іспанську, дуже красива мова. Але потім, як завжди, про себе нагадала хронічна нестача часу. Можливо, я ще повернуся до цього питання.

Як краще підходити до вивчення мови? Що для цього потрібно в першу чергу? 

Мені здається, головне - мотивація. У людини повинна бути мета. Вчити мову заради того, щоб вчити мову - не має сенсу. Якщо немає гарного стимулу, заняття не принесуть бажаного результату. А стимулом може бути що завгодно - кар'єра, бажання подорожувати, любов. 

Якщо мотивація є, але вивчення мови дається занадто важко, що б ти порадив?

Мені здається, що якщо мета дійсно хороша, то і труднощів виникнути не повинно. Але якщо все ж мова дається насилу, краще займатися в групі, а не індивідуально з репетитором. У групі Вас будуть мотивувати успіхи або невдачі Ваших колег, буде мати місце живе спілкування, Ви зможете порівнювати свої результати з результатами інших учнів.

І головне - знаходити час, займатися систематично, регулярно, вкладати терпіння, зусилля, час і гроші в свій особистісний ріст - це найнадійніший вклад.

Олександр, дякуємо. До нових зустрічів в рубриці «Інтерв'ю» на сайті Enguide