This, that, these та those — це вказівні займенники (Demonstrative Pronouns), без яких складно уявити англійську мову. Вони допомагають пояснити співрозмовнику, про який саме предмет, людину чи подію йдеться. На перший погляд правила їх вживання здаються простими, однак на практиці вибрати правильний вказівний займенник не завжди легко. Чому? Тому що потрібно одночасно враховувати два параметри — кількість об’єктів і відстань до них.
У цій статті ми розберемо правила вживання this, that, these, those українською, порівняємо їх у просторовому й часовому контекстах, а також наведемо багато прикладів речень із цими вказівними займенниками.
Вказівні займенники (Demonstrative Pronouns) — це слова, які вказують на конкретні предмети, явища чи людей і показують їхню відстань від мовця. В англійській мові до них належать this, that, these та those.
Розглянемо приклади речень із вказівними займенниками:
Після вивчення цієї теми радимо прочитати нашу статтю, в якій ми розповіли все про ще одну важливу частину англійської мови, а саме про присвійні займенники.
Тепер давайте розберемося, як перекладаються вказівні займенники this, that, these та those.
| Займенник | Переклад | Приклад |
| this | цей, ця, це | This sandwich is delicious. — Цей сендвіч дуже смачний. |
| that | той, та, те | Look at that building across the street. — Подивись на ту будівлю через дорогу. |
| these | ці | These shoes are too small, so my feet hurt. — Ці туфлі занадто малі, тому в мене болять ноги. |
| those | ті | Who are those people near the entrance? — Хто ті люди біля входу? |
Вказівні займенники this і these використовуються, коли ми вказуємо на людей, предмети, події або ситуації, які сприймаємо як близькі. Найчастіше йдеться про фізичну близькість до мовця, однак ці займенники також можуть позначати те, що відбувається зараз або безпосередньо пов’язане з поточною ситуацією. Різниця між ними полягає в числі:
Вказівний займенник в англійській мові this перекладається як «цей», «ця», «це» та використовується, коли йдеться про одну людину, предмет, подію або ситуацію, яка є близькою до мовця. Найпоширеніший випадок — предмет знаходиться безпосередньо поруч і на нього можна вказати:
Вказівний займенник this також використовують, коли представляють людину або знайомлять когось:
Однак близькість може бути не лише просторовою. This часто стосується теперішнього або найближчого періоду часу:
Крім того, вказівний займенник this може вказувати на ситуацію, яка відбувається зараз або перебуває у центрі уваги співрозмовників:
Вказівний займенник these — це форма множини від this. Він перекладається як «ці» та використовується, коли мовець говорить про кілька людей або предметів, які знаходяться поруч. Порівняйте:
Тобто при переході від одного об’єкта до кількох this змінюється на these.
Як і this, слово these може стосуватися не тільки фізично близьких предметів, а й подій або періодів, пов’язаних із теперішнім часом:
Вказівні займенники that і those використовуються, коли люди, предмети, події або ситуації сприймаються як віддалені від мовця. Така віддаленість може бути просторовою або часовою, а іноді ці слова допомагають посилатися на те, про що вже говорили раніше. Різниця між ними полягає в числі:
Вказівний займенник that перекладається як «той», «та», «те» і використовується, коли йдеться про один предмет або людину, що знаходиться на певній відстані від мовця. У такій ситуації на об’єкт можна вказати або його можна побачити:
Вказівний займенник that також може позначати віддаленість у часі. Його використовують, коли говорять про день, період або подію, які не сприймаються як частина теперішнього моменту:
Ще одна функція that — посилання на думку, подію або ситуацію, про яку вже згадували. У такому випадку займенник може замінювати цілу попередню ідею:
Вказівний займенник those — це форма множини від that. Він перекладається як «ті» та використовується, коли йдеться про кілька людей або предметів, які знаходяться на відстані від мовця. Наприклад:
Вказівний займенник those також використовується, коли говорять про людей, речі або події, пов’язані з минулим чи віддаленим періодом часу:
Вказівні займенники в англійській мові можуть виконувати дві функції — уточнювати іменник або повністю замінювати його, якщо з контексту зрозуміло, про що йде мова.
Якщо ви називаєте іменник, вказівний займенник розміщується безпосередньо перед ним.
Формула:
При цьому this і that поєднуються зі злічуваними іменниками в однині, а these і those — у множині:
Якщо перед іменником стоїть прикметник, він розміщується між вказівним займенником та іменником.
Формула:
Розглянемо приклади вживання this, that, these, those:
Вказівні займенники можуть вживатися й самостійно, якщо з контексту вже зрозуміло, про кого або про що йдеться:
Наприклад, якщо людина тримає в руках кілька фотографій, вона може запитати «Are these yours?» замість «Are these photos yours?», оскільки співрозмовнику й так зрозуміло, про які предмети йдеться.
Слова this, that та it можуть перекладатися українською як «це», тому їх легко переплутати. Однак в англійській мові вони виконують різні функції.
Вказівні займенники this і that використовуються, коли потрібно вказати на конкретний предмет, людину або ситуацію. При цьому this стосується того, що знаходиться близько до мовця, а that — того, що знаходиться далі.
It не показує, наскільки близько чи далеко знаходиться об’єкт. Цей особовий займенник найчастіше використовується, щоб не повторювати іменник, який уже був названий раніше або зрозумілий із контексту. Порівняйте:
У першому реченні вказівний займенник this використовується, щоб запитати про невідомий предмет поруч, а it — у відповіді, коли предмет уже визначений.
Просторові прислівники here («тут») та there («там») вживаються разом із вказівними займенниками, щоб точніше підкреслити розташування об’єкта:
Розглянемо приклади:
Важливо! У нормативній англійській мові просторові прислівники here та there зазвичай ставляться після іменника. Розміщення цих слів між займенником та іменником характерне переважно для розмовного або діалектного мовлення, тому в нейтральному письмовому стилі таких конструкцій краще уникати.
Попри досить прості правила, студенти досить часто не розуміють, коли вживається this, that, these, those, й припускаються помилок. Розглянемо найпоширеніші з них.
This і that використовуються з іменниками в однині, а these і those — з іменниками у множині. Тому форма вказівного слова має відповідати числу іменника.
Якщо вказівні займенники this, that, these або those вживаються з дієсловом to be, потрібно враховувати число. З this і that використовуємо is, а з these і those — are.
Ще одна поширена помилка — використання вказівних займенників this / these для віддалених об’єктів або that / those для предметів безпосередньо поруч із мовцем без відповідного контексту. Наприклад, якщо ви тримаєте телефон у руці, варто сказати:
Якщо ж ви вказуєте на телефон, який лежить на іншому кінці кімнати:
Перед іменником із this, that, these або those не потрібно додавати артикль a / an чи the. Вказівне слово вже визначає, про який саме об’єкт ідеться.
Ми пояснили всі правила вживання this, that, these та those, тож тепер ви зможете правильно використовувати ці вказівні займенники у мовленні. Якщо ви хочете й надалі поглиблювати свої знання з іноземної, розширювати словниковий запас і впевнено використовувати граматику на практиці, можливо, саме час записатися на курси англійської онлайн. На них під керівництвом викладачів ви крок за кроком опануєте нові теми, відпрацюєте їх на практиці та навчитеся говорити англійською вільно й без помилок.
Підтвердіть ваш відгук
Оберіть, будь ласка, соціальну мережу для миттєвої публікації відгуку на сайті Enguide
Підтвердіть ваш голос
Оберіть, будь ласка, одну с соціальних мереж для голосування на сайті Enguide
Підтвердіть Ваш аккаунт
Будь ласка, перейдіть до пошти для підтвердження вашого облікового запису
Привіт, незнайомець :)
За вами помічена підозріла активність, можливість голосування заблоковано на 5 днів.