У цій статті ми розберемося, що таке інфінітив в англійській мові, які форми він має, у яких конструкціях зустрічається та як використовувати його так, щоб звучати природно й упевнено.
Інфінітив — це неозначена форма дієслова, яка не вказує ні на час, ні на особу, ні на число. Фактично це відповідь на питання «що робити?» / «що зробити?». Саме з інфінітива починається формування більшості граматичних конструкцій в англійській мові.
У стандартному випадку інфінітив утворюється за формулою:
Приклади:
Чому важливо розібратися з цією формою? Тому що інфінітив — це один із ключових елементів англійської граматики. Він використовується для вираження намірів, планів, бажань, емоцій, мети, прохань, зобов’язань та багатьох інших смислових відтінків.
Розглянемо кілька прикладів уживання інфінітиву:
В англійській мові інфінітив має кілька форм, які допомагають точніше передавати час, тривалість і стан дії. Він може бути активним (коли хтось виконує дію) або пасивним (коли дію виконують над кимось / чимось).
Загалом виділяють шість основних форм інфінітиву в англійській. Чотири з них належать до активного стану (Active Voice):
Ще дві форми інфінітива належать до пасивного стану (Passive Voice):
Тепер розберемося, як утворюються форми інфінітива в англійській мові в активному та пасивному стані.
В активному стані існує чотири форми інфінітива, і кожна виконує свою функцію.
Простий інфінітив (Simple Infinitive) утворюється за формулою to + дієслово. Він використовується тоді, коли дія відбувається одночасно з подією в основному реченні або має загальний характер, не прив’язаний до конкретного часу. Наприклад:
Ця форма часто з’являється після дієслів на кшталт want, plan, decide, try, expect, promise, ask, prefer, continue, begin, а також після прикметників, що описують емоцію чи оцінку ситуації. Наприклад:
Тривалий інфінітив (Continuous Infinitive) утворюється за формулою to be + дієслово із закінченням -ing. Він підкреслює тривалість дії, що відбувалася в певний момент, і часто використовується для опису припущень чи вражень. Наприклад:
Доконаний інфінітив (Perfect Infinitive) утворюється за формулою to have + дієслово ІІІ форми. Він вказує на дію, що сталася раніше, ніж дія в основному реченні. Наприклад:
Perfect Infinitive також уживається після модальних дієслів, коли йдеться про минулі припущення:
Тривало-доконаний інфінітив (Perfect Continuous Infinitive) утворюється за формулою to have been + дієслово із закінченням -ing. Він показує, що дія почалася раніше й тривала протягом певного часу:
В англійській мові інфінітив може вживатися не лише в активному, а й у пасивному стані, тобто тоді, коли дія спрямована на особу або предмет, а не виконується ними. Пасивні форми потрібні для конструкцій, де важливо підкреслити саме результат або факт впливу ззовні.
Простий пасивний інфінітив (Simple Passive Infinitive) утворюється за формулою to be + дієслово ІІІ форми. Він використовується в тих самих випадках, що й простий активний інфінітив, але фокус зміщується з того, хто виконує дію, на того, хто її отримує. Наприклад:
Доконаний пасивний інфінітив (Perfect Passive Infinitive) утворюється за формулою to have been + дієслово ІІІ форми. Він показує, що дія вже була здійснена над кимось або чимось у минулому. Часто використовується з модальними дієсловами, коли йдеться про припущення, обов’язок або можливість у минулому. Наприклад:
Повний інфінітив (to-infinitive) — це форма дієслова з часткою to. Він часто використовується у щоденному мовленні, формальних текстах та академічній англійській.
Одне з ключових призначень інфінітива — пояснити, навіщо виконується дія. У таких випадках ми використовуємо форму to + verb, або розширений варіант in order to, якщо потрібно підкреслити ціль або зробити речення формальнішим. Наприклад:
Конструкція only to вказує на несподіваний, іронічний або розчаровуючий поворот подій.
Є ціла група дієслів, після яких обов’язково вживається повний інфінітив. Вони висловлюють бажання, наміри, плани, спроби, очікування, згоду чи відмову. До таких дієслів відносяться:
Приклади:
Інфінітив з to використовується після дієслів to ask (запитати), to learn (навчитися, дізнатися), to explain (пояснювати), to decide (вирішити), to find out (дізнатися), to want to know (хотіти дізнатися), коли після них стоїть питальне слово what, where, how, when, who:
Інфінітив із to часто з’являється після прикметників, що описують емоції, ставлення, реакцію або характеристику людини. Наприклад:
Окремо виділяються конструкції too + adjective + to + verb та adjective + enough + to + verb, у яких інфінітив пояснює причину або наслідок. Too + adjective + to + verb означає «занадто… щоб…». Наприклад:
Adjective + enough + to + verb означає «достатньо… щоб…». Наприклад:
Голий інфінітив (bare infinitive або zero infinitive) — це форма дієслова без частки to, яка вживається у низці граматичних ситуацій і має свої правила.
У конструкціях із допоміжними дієсловами інфінітив завжди йде без to. Допоміжне дієслово вже показує час або заперечення, тому інфінітив лишається в початковій формі. Наприклад:
Інфінітив без to вживається після всіх модальних дієслів, за винятком ought to та конструкції have to. Наприклад:
Ще одним винятком є дієслова dare та need. У ролі модальних вони можуть уживатися без частки to, але коли виступають як звичайні смислові дієслова, тоді потребують повного інфінітива з to.
Після деяких дієслів в англійській мові інфінітив уживається без частки to. До них належать make, let, help, а також дієслова сприйняття see, hear, feel, watch, notice.
Дієслова make та let завжди мають голий інфінітив, тому що виражають вплив на чиїсь дії (make — коли когось змушують щось робити, let — коли дозволяють). Наприклад:
Після дієслова help можна вживати як голий інфінітив, так і форму з to. Обидва варіанти граматично правильні й майже не відрізняються за значенням:
Дієслова сприйняття see, hear, feel, watch, notice використовуються з голим інфінітивом, коли ми говоримо про дію, яку сприймаємо як факт:
Але якщо хочемо підкреслити процес, тоді обираємо форму дієслова із закінченням -ing:
Особливі випадки охоплюють кілька конструкцій, які не підпадають під стандартні правила інфінітиву в англійській.
По-перше, у запереченні частка not ставиться безпосередньо перед інфінітивом, утворюючи форму на кшталт not to do, not to say, not to forget. Така конструкція використовується, коли потрібно передати відмову, заборону або небажану дію, наприклад:
По-друге, інфінітив може бути «розірваним». Це так званий Split Infinitive, коли між to та дієсловом вставляється прислівник чи інше слово. Наприклад:
Що стосується конструкцій з питальними словами what, where, how, when, who у поєднанні з інфінітивом, то вони використовуються тоді, коли людина ще не знає, вагається або шукає правильний варіант дії. У таких випадках інфінітив допомагає передати план, намір або ідею, а не вже виконану дію. Наприклад:
Інфінітив — одна з тих граматичних конструкцій, без якої англійську неможливо уявити. Розібравшись у його формах та правилах вживання, ви зможете впевненіше формулювати свої думки. А якщо хочете системно прокачати граматику, навчитися легко оперувати інфінітивами та іншими конструкціями, запишіться на курси англійської онлайн. Це найзручніший спосіб закріпити знання та перейти від теорії до впевненої практики.
Іде набір в школи англійської на грудень
Коментарі
Додати коментар
Підтвердіть ваш відгук
Оберіть, будь ласка, соціальну мережу для миттєвої публікації відгуку на сайті Enguide
Підтвердіть ваш голос
Оберіть, будь ласка, одну с соціальних мереж для голосування на сайті Enguide
Підтвердіть Ваш аккаунт
Будь ласка, перейдіть до пошти для підтвердження вашого облікового запису
Привіт, незнайомець :)
За вами помічена підозріла активність, можливість голосування заблоковано на 5 днів.