Conditionals — це умовні речення, які складаються з двох частин. В одній називається умова, а в другій — результат, який настане, якщо ця умова виконається. В англійській мові існує кілька типів умовних конструкцій (Zero Conditional, First Conditional, Second Conditional, Third Conditional, Mixed Conditionals), і саме в цьому полягає складність цієї теми. Багато студентів плутаються у формулах, часах і не завжди розуміють, який саме тип Conditional потрібно використати в конкретній ситуації.
Цю статтю ми присвятимо першому типу умовних речень, який використовується для опису реальних або дуже ймовірних ситуацій у майбутньому. У ній ми розкажемо, що таке First Conditional, як він утворюється, у яких випадках використовується та які нюанси потрібно враховувати, щоб будувати такі речення правильно.
First Conditional — це перший тип умовних речень в англійській мові, який використовується для опису можливих або ймовірних подій у майбутньому. У таких реченнях одна дія залежить від іншої. Якщо виконується певна умова, тоді відбувається конкретний результат.
Іншими словами, First Conditional показує зв’язок між умовою та її наслідком у майбутньому. Ми використовуємо цю конструкцію тоді, коли говоримо про ситуації, які цілком можуть статися. Це можуть бути плани, рішення, попередження, обіцянки або прогноз результату певної дії. Розглянемо конкретні приклади умовних речень 1 типу:
У повсякденному спілкуванні умовні речення першого типу використовуються дуже часто, адже ми регулярно говоримо про майбутні події та можливі наслідки наших дій. Саме тому ця конструкція є однією з базових тем у вивченні англійської граматики.
Умовні речення 1 типу в англійській мові використовуються тоді, коли ми говоримо про ймовірні події в майбутньому та їх можливий результат. Ми не знаємо напевно, чи відбудеться така ситуація, але розуміємо, що вона цілком реальна.
Найчастіше в таких реченнях використовується сполучник if (якщо), який вводить умову. Саме він допомагає показати, що результат залежить від певної дії або події. Проте важливо пам’ятати, що if — не єдиний маркер умовних конструкцій, хоча саме він зустрічається найчастіше.
Розглянемо кілька прикладів умовних речень першого типу:
У кожному такому реченні є дві частини. Перша частина містить умову (що має статися), а друга — результат, який буде наслідком цієї умови. Саме така структура і є основою побудови First Conditional.
Щоб правильно використовувати First Conditional, важливо розуміти, як саме будуються стверджувальні, заперечні та питальні речення такого типу.
Речення з First Conditional складаються з двох частин — умовної (if-clause) та основної (main clause), у якій описується результат. Базова формула виглядає так:
Тобто в частині з if використовується Present Simple, а в основній — Future Simple з дієсловом will. Наприклад:
Важливо пам’ятати, що в умовній частині після if не використовується will, навіть якщо мова йде про майбутнє. У таких випадках завжди застосовується Present Simple.
У реченнях з First Conditional порядок частин може змінюватися. Умовна частина з if може стояти на початку або після основної частини. При цьому зміст речення не змінюється.
Якщо умовна частина стоїть на початку речення, між частинами ставиться кома:
Якщо ж основна частина стоїть на початку речення, а умова йде після неї, кома між ними не ставиться:
Обидва варіанти побудови є правильними. Вибір порядку частин залежить від того, на чому саме ви хочете зробити акцент у реченні — на умові чи на результаті.
Речення First Conditional можуть бути стверджувальними, заперечними або питальними. При цьому загальна логіка їх побудови не змінюється. У першій частині подається умова з if у Present Simple, а в другій — результат, який виражається за допомогою will та основного дієслова.
Стверджувальне умовне речення першого типу будується за такою формулою:
Тобто після if використовується дієслово в Present Simple, а в основній частині — will + дієслово в початковій формі.
Приклади стверджувальних умовних речень першого типу:
Як утворюються заперечні речення у First Conditional? Вони будуються за тією ж схемою, що й стверджувальні. Різниця лише в тому, що до дієслова додається частка not. Заперечення може з’являтися як в умовній частині, так і в основній. Формула виглядає так:
Приклади заперечних умовних речень першого типу:
Для утворення запитань у First Conditional потрібно поставити на початку речення модальне дієслово. Формула побудови виглядає наступним чином:
Приклади питальних умовних речень першого типу:
Для того щоб правильно будувати умовні речення першого типу, варто пам’ятати кілька важливих правил:
First Conditional має чіткі правила побудови. Якщо їх пам’ятати, ця конструкція стає досить простою і зрозумілою навіть для тих, хто лише починає вивчати англійську граматику.
Щоб краще зрозуміти тему First Conditional, варто закріпити теорію практикою. Спробуйте виконати кілька вправ і перевірити свої знання.
Вправа 1. Оберіть правильну форму дієслова.
Відповіді:
Вправа 2. Перекладіть речення англійською
Відповіді:
Сподіваємося, що ця стаття допомогла вам розібратися з першим типом умовних речень, і тепер ви можете використовувати їх на практиці. Однак якщо ця тема все ще здається складною, не засмучуйтеся та не зупиняйтеся. Можливо, варто записатися на онлайн-курси англійської мови. На них викладачі з досвідом розкладуть граматику по поличках, пояснять складні правила простими словами і допоможуть закріпити знання на практиці.
Коментарі
Додати коментар
Підтвердіть ваш відгук
Оберіть, будь ласка, соціальну мережу для миттєвої публікації відгуку на сайті Enguide
Підтвердіть ваш голос
Оберіть, будь ласка, одну с соціальних мереж для голосування на сайті Enguide
Підтвердіть Ваш аккаунт
Будь ласка, перейдіть до пошти для підтвердження вашого облікового запису
Привіт, незнайомець :)
За вами помічена підозріла активність, можливість голосування заблоковано на 5 днів.